КОРИСНЕ ТА РАЦІОНАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ ДИТИНИ
У наш час на телеекранах, в транспорті, на вулицях, у періодичних виданнях розміщується дуже багато реклами різного роду продуктів харчування (чіпсів, солодощів, горішок, різноманітних сухариків у пачках, газованої солодкої води, жувальної гумки тощо). Не всі продукти корисні для дитячого харчування!
Різнокольорові упаковки дуже яскраві та манять дітей. Слідкуйте за тим, щоб Ваша дитина вживала лише якісні та корисні для дитячого організму продукти. Не дозволяйте дитині маніпулювати Вами, не купуйте дитині продукти, які шкідливі для дитячого організму!
Не купуйте продукти харчування на стихійних ринках, у кіосках. До того, як дати дитині продукт, дуже уважно прочитайте його склад та зверніть увагу на дату виготовлення продукту та дату його кінцевої реалізації! Якщо Ви не впевнені в якості продукту - не давайте його дитині!
Пам’ятайте про небезпечність жування дітьми жувальної гумки. Зверніть увагу на те, що коли діти жують, вони при цьому й розмовляють, сміються, грають. Раптовий вдих – і гумка потрапляє до легень, де перекриває трахеї, бронхи. Як стверджують фахівці, гумка спроможна викликати опіки в дихальних шляхах, що може призвести до великої біди.
Зверніть увагу на харчування Вашої дитини у вихідні та святкові дні. Дитина повинна щодня отримувати перші страви, не вся їжа з Вашого столу корисна для дитини. Не давайте дітям копчені страви, сиру ковбасу, некип’ячене молоко, шашлик, смажені та жирні продукти, страви з майонезом, кетчупом тощо. Страви з сиру кисломолочного обов’язково повинні проходити термічну обробку. Фрукти та овочі обов’язково необхідно ретельно мити та обдавати кип’ятком. Не включайте до раціону дітей овочі та фрукти дуже раннього врожаю (до початку сезону).
Завжди пам’ятайте: здорова дитина – щаслива родина!
ПРОФІЛАКТИКА КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ
Серед інфекційних захворювань особливе місце займають гострі кишкові інфекції: дизентерія, сальмонельоз, черевний тиф, паратифи А і В, холера, харчові токсикоінфекції та ін. Інфекційні хвороби цієї групи спричиняються різними збудниками: найпростішими, бактеріями, вірусами.
Ознаки гострих кишкових захворювань Хвороба проявляється не зразу, а після інкубаційного (прихованого) періоду. При різних кишкових інфекціях він відрізняється: короткий при дизентерії - 2-7 днів, при холері - від декількох годин до п’яти днів, при харчових токсикоінфекціях - декілька годин, при черевному тифі - 7-25 днів, при гепатиті А - від 15-50 днів.
Наприкінці прихованого періоду може з‘явитися нездужання, слабкість, головний біль, відсутність апетиту. Потім починають проявлятися характерні ознаки захворювання: нудота, блювання, болі в животі, рідке випорожнення, інколи з домішкою слизу і крові, підвищення температури. При гепатиті А найбільш характерними ознаками є жовтяничність шкіряного покриву та слизових оболонок, потемніння сечі і т.
Щоб запобігти появі гострих кишкових захворювань, насамперед необхідно ізолювати хворого, а також виключити можливі шляхи передачі інфекції. В разі настання шлунково-кишкових розладів треба негайно звернутися до лікаря, не вдаючись до самолікування. Кожне захворювання вимагає спеціального, науково обгрунтованого лікування. Тепер розроблено ефективні, інколи дуже складні, схеми лікування кишкових інфекцій, які враховують вік хворого, реакцію його організму на лікувальні препарати, наявність супутніх хвороб, чутливість мікроорганізмів до того чи іншого медикаменту. Лікування кишкових інфекцій (а втім, і всіх інших інфекційних хвороб) має проводитись суворо індивідуально, комплексно, із застосуванням найдоцільніших засобів та методів. А це може зробити тільки лікар. Безконтрольне, неправильне вживання антибіотиків та інших антибактеріальних препаратів призводить до того, що в кишечнику гинуть не лише збудники хвороби, а й корисні бактерії (мікрофлора). Хвороба може перейти в хронічну форму з розвитком дисбактеріозу, а це дуже важко піддається лікуванню. Звертатися до лікаря слід при перших ознаках недуги, інакше ускладнюється її перебіг і створюється загроза розповсюдження збудників.
Тільки лікар, і ніхто інший, вирішує - госпіталізувати хворого чи залишити його вдома, де під наглядом медичного персоналу він пройде курс лікування. В іншому випадку мають бути неухильно додержані правила догляду за хворим, приписані медиками.
Додержання правил особистої гігієни, включаючи регулярне миття рук, - запорука значного скорочення захворюваності кишковими інфекціями. Руки необхідно мити перед їжею, приготуванням їжі, після кожного відвідання туалету. Проте не всі, особливо діти, вміють правильно це робити. Спочатку руки слід змочити водою, потім намилити їх і розтерти мило до утворення густої піни, далі піну змити. Цю процедуру проробити двічі-тричі. Слід мити не лише тильні й долонні поверхні кистей, а й між пальцями. Бруд з-під нігтів видаляють щіточкою. Важливе значення в профілактиці гострих кишкових захворювань має виконання санітарних правил приготування й зберігання їжі, бо саме тут криється джерело небезпеки розмноження хвороботворних мікроорганізмів.
ПАМ’ЯТАЙТЕ!
Тільки чітке дотримання всіх гігієнічних правил та вимог дасть можливість уникнути зараження кишковими інфекціями
Загартування дітей. Режим дня і його фізіологічне обгрунтування
Під загартуванням розуміють підвищення стійкості організму до впливу коливань температури повітря і води, вологості повітря, атмосферного тиску, сонячного випромінювання та інших фізичних чинників навколишнього середовища. У фізіологічному відношенні загартування розглядають як адаптацію, що досягається багаторазовим тренуванням, впливом того чи іншого загартовувального чинника або комплексом чинників.
Загартування підвищує адаптаційні можливості організму не тільки до погодних, а й до інших несприятливих (фізико-хімічних, біологічних, психологічних) чинників, знижує чутливість до респіраторних та інших заразних захворювань, підвищує працездатність, сприяє формуванню позитивних психофізіологічних реакцій.
Під час проведення загартувальних процедур слід враховувати такі принципи: поступовість (поступове збільшення інтенсивності й тривалості впливу загартувального чинника), систематичність (проводити процедури регулярно за визначеною системою), комплексність (цілеспрямоване поєднання впливу кількох чинників, наприклад, повітря і води), індивідуальний режим (характер, інтенсивність і режим загартування повинні враховувати індивідуальні особливості людини: вік, стать, стан здоров'я тощо.
Холодна вода не даремно називається “королевою здоров’я”. Загартовувальна дія її на організм найсильніша.
Починають водні процедури поступово після ранкової зарядки. Температура води має бути 28-30 градусів. Кожні наступні два-три дні роби її холоднішою на один градус, поки не доведеш до 12 градусів, а то й нижче – в залежності від індивідуальних особливостей організму. Температура в приміщенні, де загартовуєшся, не повинна перевищувати 17-20 градусів.
Обтирання роблять губкою або мокрим рушником, починаючи з рук, плечей, шиї, тулуба. Відтак швидко витираються досуха і надягають білизну.
Ще сильніше діє обливання холодною водою. Тому температура води спочатку має бути не нижче 30 градусів. Її, також поступово знижуючи, доводять до 20-15 градусів і нижче.
Холодну воду використовують і як засіб проти зайвої ваги. У ній можна “спалювати” надлишки жирів завдяки високій теплопровідності води. Відомо, приміром, що за 15 хвилин купання у двадцятиградусній воді додатково виділяється 100 кілокалорій. Але вдаватися до цього сильнодіючого засобу, щоб схуднути, можна лише тоді, коли порадишся з лікарем.
Відомий німецький гігієніст Еріх Дойзер вважає, що звичайний душ краще закінчувати 10—15-секундним перебуванням під абсолютно холодним струменем.
При контрастному душі, на його думку, повинна бути така черговість: 2 хвилини — гаряча вода (не тепла, а гаряча), 5—10 секунд — холодна (гарячий кран закручується зовсім). Знову 2 хвилини гарячої води і т. д. Всього від 4 до 6 циклів. Закінчувати обов'язково холодною водою.
Дітям і підліткам “моржування” категорично протипоказане!
Повітряні ванни благотворно діють на людину. Завдяки ним людина стає більш урівноваженою, спокійною. Непомітно зникає підвищена збудливість, поліпшується сон, з'являються бадьорість і життєрадісний настрій. Позитивно впливають повітряні ванни на серцево-судинну систему - сприяють нормалізації артеріального тиску і кращій роботі серця.
Отже, у процесі загартовування повітрям відбувається підвищення працездатності всіх систем, що забезпечують терморегуляцію. Стосовно судинної системи це значить, що чим швидше судини після охолодження (звуження) повернуться до свого нормального стану, тим краще наш організм пристосовується до холоду.
Режим дня - це раціональний розподіл часу активної діяльності та відпочинку людини протягом дня. Дотримання режиму дня необхідне передусім для того, щоб зберегти і зміцнити здоров'я та забезпечити високу працездатність, особливо в дитячому та підлітковому віці.
Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів. Загальна тривалість та особливості чергування основних режимних елементів залежать від віку дітей .
Вітрянка (вітряна віспа): симптоми, профілактика, вакцинація
Вітряна віспа –контагіозне вірусне захворювання з групи герпесвірусних інфекцій, яке характеризується переважним ураженням дітей, помірною загальною інтоксикацією, поліморфною екзантемою з переважанням везикул.
Збудником захворювання є герпес-вірус 3 типу, що містить молекулу ДНК і ліпідну оболонку, яка забезпечує його довічне перебування в корінцях спинномозкових. Вірус здатний до реплікації тільки в організмі людини. Він швидко проникає в нервові клітини і руйнує їх, утворюючи внутрішньоклітинні включення.
Varicella Zoster — це досить великий мікроб, видимий у звичайний світловий мікроскоп. Вірус володіє слабкою стійкістю до зовнішніх факторів і швидко інактивується при нагріванні і охолодженні, дії ультрафіолетового випромінювання і дезінфектантів.
Механізм передачі інфекції аерозольний, що реалізується повітряно-крапельним шляхом. Вірус здатний долати великі відстані, переміщатися на сусідній поверх і поширюватися по вентиляції. Пік захворюваності припадає на холодну пору року — осінь і зиму.
Найбільшою мірою вітряною віспою хворіють діти 5-9 років, які відвідують школи і дитячі сади. Новонароджені не хворіють на вітрянку завдяки наявності в крові материнських антитіл. Дорослі та діти старше 12 років заражаються вкрай рідко. Вони важко переносять патологію і довго відновлюються після неї. У колективах вітряна віспа набуває епідемічний характер і вимагає проведення цілого ряду профілактичних заходів.
Симптоми.
Симптоми вітрянки настільки характерні, що дозволяють не просто запідозрити патологію, але й поставити правильний діагноз без проведення додаткових методів дослідження.
-
Перші ознаки вітрянки виникають не відразу. Інкубація – період з моменту проникнення збудника в організм до появи перших клінічних ознак, триває 15 днів. На ранній стадії в організмі хворого відбувається розмноження мікробів в клітинах епітелію органів дихання.
-
Після розвитку вірусемії захворювання переходить у стадію продроми і появи висипань. Продромальний період починається з моменту проникнення вірусу в кров. На тілі з’являється висип, яка самостійно зникає. У дорослих продрома проявляється болем у голові і попереку, лихоманкою.
-
Період появи висипу проявляється регіонарним лімфаденітом і лихоманкою, що супроводжує кожну нову хвилю висипань. Збільшення шийних і завушних лімфовузлів вказує, що відбувається в організмі дитини боротьба з Varicella Zoster. Патогномонічним ознакою вітряної віспи є висип, що з’являється одночасно з початком інтоксикації. Спочатку на тілі утворюються маленькі, червоні плями, які ущільнюються, набухають і перетворюються в папули. На місці папул з часом з’являються везикули, наповнені рідиною і оточені зоною гіперемії. Везикулезная рідина містить живі мікроби і є дуже заразною. Характерно хвилеподібний перебіг періоду висипань: одні елементи висипки зникають, а інші з’являються. У хворого на тілі присутній поліморфна висипка, яка нестерпно свербить. При цьому відсутня певна локалізація. Свербляча висип на тілі нагадує «крапельки роси». Серозний ексудат в бульбашках стає гнійним, він лопається і покривається скоринкою, яка зникає приблизно через тиждень. Якщо висипання розчісувати, не обробляти антисептиками і не дотримуватися елементарних правил особистої гігієни, відбудеться їх вторинне інфікування, і на місці пухирців утворюються пустули. Вони гояться, залишаючи після себе атрофічні шрами і рубці.
-
Після відпадання кірочок починається період одужання. Він триває 3 тижні і супроводжується формуванням довічного імунітету. На місці пухирців залишаються темні плями, які зникають через декілька тижнів.
Лікування
Діти легко переносять вітрянку. Ускладнення у вигляді нагноєння висипу, абсцесів, гангрени, пневмонії або сепсису розвиваються у 5% хворих. Можливе ураження нирок, печінки та серця.
Легкі форми вітрянки лікують за допомогою жарознижуючих засобів і зеленки, якою змазують висип. У всіх інших випадках показано комплексне лікування захворювання, що включає етіотропну, патогенетичну і симптоматичну терапію.
-
Фахівці рекомендують хворим харчуватися часто, невеликими порціями, виключаючи з раціону жирні м’ясні продукти та збагачуючи його вітамінами. Показана рослинно-молочна дієта і часте перебування на свіжому повітрі.
-
Постільний режим і рясне лужне питво показані хворим з важким перебігом патології.
-
Прищі при вітряній віспі необхідно мазати різними зовнішніми засобами — мазями, лосьйонами, розчинами. Елементи висипу зазвичай обробляють зеленкою. Зменшити свербіж допоможуть обтирання шкіри оцтом, розведеним 1 до 1 з кип’яченою водою, і присипання тальком. Обробка слизової рота полягає в полосканні фурацилліном.
Ультрафіолетове опромінення прискорює процес відпадання кірочок.
Профілактика. Вакцинація.
Ймовірність заразитися вітрянкою після контакту з хворою людиною більше 90%. В даний час розроблені і активно застосовуються японські і бельгійські вакцини – «Варилрикс», «Окавакс», «Варивакс», «Превенар», «Пневмо-23». Вони виготовлені з живою ослабленою вірусної культури і діють протягом 10-20 років. Вводять препарати 2 рази з інтервалом у кілька місяців. Відразу після щеплення починає формуватися природний, тривалий імунітет. За кордоном вакцини від вітрянки входять в національний календар щеплень. У нашій країні дітей щеплять за бажанням батьків. Вакцинацію проводять 2 рази на рік.
Якщо контакт з хворим вітрянкою вже стався, вакцина захворювання не усуне, але полегшить його протікання. Ввести її необхідно протягом 3 днів після контакту з хворим або зараженим.
Специфічні імуноглобуліни використовують при проведенні пасивної імунопрофілактики вітрянки та герпесу. Їх вводять особам з імунодефіцитом; новонародженим дітям, чиї матері не хворіли на вітрянку; дітям з важкими декомпенсованими формами захворювань; особам, які не мають природного імунітету.
Якщо патологія була виявлена у дитини, яка відвідує організований колектив, необхідна його ізоляція на 7-10 днів. Він повинен залишатися вдома, щоб уникнути поширення інфекції. Діти, які перебували в контакті з хворим вітрянкою, ізолюються на три тижні. В установі оголошують карантин: не переводять вихованців в інші групи та не приймають нових дітей. Приміщення регулярно провітрюють, а дітей як можна частіше виводять на свіже повітря. Спеціальних дезінфекційних процедур не потрібно, достатньо проводити вологе прибирання. Контактних дітей постійно оглядають, проводять термометрію, персонал інструктують, встановлюють питний режим і розробляють графік кварцування.
Діти переносять вітрянку легко, тому педіатри та інфекціоністи не рекомендують ховати свою дитину від хвороби. Хворіють на вітрянку 1 раз в житті, і буде краще, якщо це трапиться в дитинстві. У дорослому віці патологія переноситься набагато важче і часто супроводжується розвитком ускладнень.
Кір: симптоми, профілактика, вакцинація.
Кір – це інфекційна хвороба, збудником якої є вірус. Найчастіше кором хворіють діти без щеплень, які відвідують дитсадки та школи. Дорослі та підлітки, яким не робили вакцинацію, також можуть захворіти.
Вірус кору дуже легкий і може розноситися потоком повітря, тому заразитися можна, перебуваючи в одному приміщенні з хворим. Але вірус швидко гине у зовнішньому середовищі і не передається через побутові предмети (постіль, одяг) та третіх осіб, які контактували з інфікованими.
Кором хворіють тільки люди, і зараження відбувається тільки від людини до людини.
Перші півроку після народження, дитина має материнський імунітет від кору, але ближче до року він слабшає і необхідна вакцинація. Якщо ж мати дитини не хворіла і не робила вакцинацію, дитина імунітету не має.
Основні симптоми
Зазвичай кором хворіють один раз. Повторні випадки трапляються вкрай рідко.
«Заразитися на кір може будь-яка людина, що не має імунітету. Симптомами кору є висока температура, нежить, кашель, висип, іноді блювання і пронос. Часто ускладнюється пневмонією та може викликати ураження головного мозку», — повідомляє МОЗ.
Вірус кору послаблює імунітет і знижує здатність організму боротися з іншими хворобами. Від моменту зараження до захворювання проходить від 7 до 21 днів. Це прихований період хвороби.
Далі період захворювання. Починається висока температура, сильний головний біль, нежить, відсутність апетиту та слабкість. Потім — нежить, сухий кашель, збільшення лімфовузлів, запалення слизової оболонки очей (сльозотеча, світлобоязнь, можуть бути гнійні виділення). Рожеві крапкові висипання з’являються на другий-третій день. На слизовій оболонці ясен, щік та губ – білуваті цятки. Це можна побачити ще до появи висипів на тілі.
На 4-5 день хвороби на шкірі голови, на обличчі, за вухами з’являється висип, пізніше висип розповсюджується на тіло, руки та ноги. Висип кору зазвичай виглядає, як дрібні рожево-червоні цятки і пухирці, які поступово перетворюються на більші плями. У період висипу стан хворого може погіршуватися. Висип зникає у зворотному з появою порядку. І стан хворого починає покращуватися.
Профілактика, лікування та вакцинація.
Основним способом профілактики є вакцинація, яка і забезпечує захист від кору. В Україні застосовується комбінована вакцина для профілактики одразу від трьох хвороб – кору, епідемічного паротиту та краснухи. Вакцину закуповує Міністерство охорони здоров’я через міжнародні закупівлі ЮНІСЕФ за бюджетні кошти. Останнім часом спостерігається тенденція до відмови батьків від вакцинації.
Якщо ж дитина чи доросла людина захворіла, хворого обов’язково ізолюють, а також роблять дезінфекцію приміщення. Якщо дитина хворіє без ускладнення, лікування може проходити вдома, дорослих же зазвичай госпіталізують.
Висипи не лікують. Спочатку тіло має покритись висипаннями повністю, стати червоною плямою, і згодом висип зникне. Розчісувати не можна, адже можуть утворитися рани. Лікарі радять також не мочити і не розтирати висип. Поки висип не зійде, варто залишатися у ліжку.
На сайті МОЗ України розміщено інформацію щодо наявності вакцин у регіонах та календар профілактичних щеплень.
Рекомендації
щодо проведення профілактичних, протиепідемічних та дезінфекційних заходів в закладах освіти на період епідемічного підйому захворюваності грипом та гострими респіраторними інфекціями
-
Забезпечення інформування місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з метою прийняття ними рішення про призупинення навчально-виховного процесу за відсутності 20 % від загальної кількості учнів з причини захворювання на грип та ГРІ;
2. Заборона переведення з групи в групу і первинного прийому дітей до дошкільних навчальних закладів та установ з цілодобовим режимом перебування дітей;
3.Обмеження проведення спортивних, культурно-масових та інших видовищних заходів (відвідування виставок, музеїв тощо);
4. Проведення дезінфекції столового посуду та іграшок, а також вологого прибирання та дезінфекції приміщень в кінці робочого дня або зміни (при двозмінній організації навчального процесу) дезінфекційними засобами, що дозволені законодавством до застосування;
5. Проведення в дошкільних навчальних закладах знезараження повітряного середовища приміщень за допомогою бактерицидних ламп за відсутності дітей протягом 30 хвилин з наступним провітрюванням;
6. Своєчасне виявлення та ізоляція в студентських гуртожитках осіб із симптомами на грип та ГРІ, термінове інформування про це керівників закладів.
Опік
Опік , ушкодження тканин, що виникає під дією високої температури, електричного струму, кислот, лугів або іонізуючого випромінювання. Відповідно розрізняють термічні, електричні, хімічні і променеві опіки. Термічні опіки зустрічаються найбільш часто, на них припадає 90-95% всіх опіків.
Ступінь тяжкості опіку залежить від глибини ураження тканин і від площі його поширення.
При ураженні 10% площі тіла виникають важкі загальні явища, звані опіковим шоком і опікової хворобою. Больовий шок викликає зміни в центральній нервовій системі, а випаровування з поверхні опіку рідкої частини крові (плазми) і отруєння організму продуктами розпаду відмерлих тканин порушують функції внутрішніх органів.
Перша медична допомога. Опік 1-го ступеня:
-
обробити опікову поверхню спиртом або горілкою, накрити стерильною серветкою і прикласти холод, дати болезаспокійливі ліки. Застосування холоду особливо ефективно в перші хвилини після опіку і в більшості випадків дозволяє уникнути опікового шоку.
-
Опіки 2-4-го ступенів: міхури не розкривати, а розкрилися - не обрізати, а акуратно прикласти до рани. Можна обробити опікову поверхню пенообразующими аерозолями, накрити стерильною серветкою і прикласти холод, дати болезаспокійливий засіб і рясне пиття до приїзду «швидкої допомоги».
На опікові рани наносять аерозоль «Пантенол» та ін. Постраждалим вводять наркотичні анальгетики.
Заборонено:
1) змащувати обпечену поверхню маслом, жиром, навіть лікувальним кремом (затримує віддачу тепла і сприяє розвитку інфекції);
2) посипати рану содою, крохмалем або борошном;
3) здирати з обпаленої поверхні залишки одягу;
4) обробляти спиртом опіки 2-4-го ступеня.
Для якнайшвидшого припинення дії потрапили на шкіру хімічних агентів уражену поверхню промивають проточною водою протягом 10-30 хв. Потім при опіках кислотами промивають р-ном бікарбонату натрію, при опіках лугами - слабким розчином оцтової кислоти і накладають асептичну пов'язку. Вводять анальгетики в комбінації з антигістамінними препаратами: 2 мл 2% р-ра промедолу з 1 мл 1% р-ра димедролу. При сильних болях - масковий наркоз закисом азоту з киснем (2:1). Серцево-судинні засоби - за показаннями. Транспортують на носилках в стаціонар.
Категорично забороняється промивати якими б то не було рідинами місце опіку або змащувати його мазями і жирами, торкатися до нього руками, проколювати опікові бульбашки, а також відривати прилиплу до опіку одяг.
При великій площі опіків необхідно вжити заходів з попередження шоку. Для цього потерпілого необхідно укласти так, щоб його менше турбували болі, забезпечити йому тепло і рясне пиття. Можна дати гарячий чай або каву. При великих опіках хворого краще загорнути в чисте, пропрасовану простирадло і терміново госпіталізувати.
Опік стравоходу виникає внаслідок ненавмисного або навмисного прийому агресивної рідини (кислоти або лугу). Відразу після проковтування виникають пекучі болі по ходу стравоходу і в надчеревній ділянці, інтенсивна саливация, блювота. При супутньому опіку гортані і голосових зв'язок з'являється осиплість голосу, утруднення дихання, асфіксія. Постраждалі бліді, перелякані, дихання і серцебиття прискорені, ковтання неможливо. Не виключається розвиток шоку з симптомами опікової токсемії: гіпертермія, артеріальна гіпотензія, м'язові посмикування, поява збудження з маренням.
Невідкладна допомога. Очистити і промити ротову порожнину. При опіку кислотами дають випити 2% р-н гідрокарбонату натрію, паленої магнезії, алмагель; при опіку лугами - 1% р-р оцтової кислоти. Для запобігання шоку вводять наркотичні анальгетики, для зняття спазму стравоходу - атропін, папаверин, гангліоблокатори. Невідкладна госпіталізація.
Перша допомога при хімічних опіках. Перша допомога при опіках кислотою чи лугом полягає в негайному обмиванні ураженої поверхні струменем води для зменшення концентрації кислоти або лугу і припинення їх дії. Після обмивання водою необхідно приступити до нейтралізації залишків кислоти 2%-ним розчином питної соди, а при опіках лугом - 2%-ним розчином оцтової або лимонної кислоти.
Невідкладна допомога при сонячному і тепловому ударі повинна бути спрямована на якнайшвидше охолодження організму. З цією метою використовують як загальну (занурення у ванну з водою 18-20 °, змочування шкіри потерпілого водою кімнатної температури з обдуванням теплим повітрям), так і місцеву гіпотермію (лід на голову, пахвові та пахові області, обтирання губками, змоченими спиртом). При охолодженні у потерпілого часто виникає рухове і психічне збудження.
Невідкладна допомога: покласти потерпілого в тінь, в прохолодне місце в горизонтальному положенні: зняти одяг, звільнити дихання; забезпечити доступ свіжого повітря; дати випити розчин глюкози, газованої С02 або з додаванням кухонної солі: помістити в прохолодне місце; розстебнути одяг; поліпшити вентиляцію.
! Неприпустимо пити воду, оскільки це ще більше підсилить потовиділення і призведе до підйому температури тіла і почастішання пульсу.
При припиненні дихання або різкому його розладі необхідно приступити до ШВЛ. Коли пацієнт прийде в себе, дати йому прохолодне рясне пиття (міцно заварений холодний чай).
Опік окропом - перша допомога, симптоми і ступеня опіку
На жаль, опік окропом в тому чи іншому масштабі, є досить поширеним варіантом існуючих побутових травм. Що примітно, п'ята частина випадків припадає на дитячі опіки. Саме з цієї причини опік окропом, перша допомога при якому вкрай необхідна для якнайшвидшого полегшення стану потерпілого і забезпечення мінімальних наслідків від його впливу, вимагає, власне, визначення ключових моментів у її наданні.
Визначення ступеня опіку
Попадання окропу на шкіру, як зрозуміло, провокує появу на ній опіку, що супроводжується зморщенням шкіри і покриттям її волдирем. В деяких випадках шкіра навіть злазить - зокрема розвиток подій визначається виходячи з конкретного ступеня опіку.
-
I ступінь - характеризується почервонінням шкіри;
-
II ступінь - поява пухирів по закінченні декількох хвилин з моменту опіку;
-
III ступінь - ураження шкіри, часто передбачає необхідність у її пересадці з причини поразки шкіри, тканини і нервових закінчень. В цьому випадку на місці опіку з'являється темно-червона глибока рана;
-
IV ступінь - поразка тканини стає ще сильнішим, постраждалий впадає в стан шоку.
Опік окропом: перша допомога
-
Перша допомога при опіку окропом вимагає швидкого зняття гарячої мокрого одягу через печіння, нею виробленого, особливо потрібна оперативність у випадку з синтетичною тканиною на постраждалому. Знімати одяг необхідно вкрай акуратно, щоб виключити можливість лопання пухирів в тому випадку, якщо вони вже з'явилися. Враховуючи те, що крізь лопнувші пухирі здійснюється проникнення до рани інфекції, важливо не тільки діяти швидко, але і виключити з цієї причини можливість проколювання пухирів. Пожертвуйте одягом, при необхідності розрізавши її, використовуючи ножиці, і постарайтеся виключити її приставання до шкіри.
-
Далі рекомендується помістити під холодну воду місце опіку або в ємність з налитою в неї водою. Ця дія дозволить зняти біль, а також забезпечить уповільнення поширення опіку. Кращим рішенням є утримування обпаленої ділянки вище - це дозволить зменшити ступінь набряклості.
-
Після проведення перерахованих дій місце опіку просушується і закривається за допомогою стерильної пов'язки. Важливо накладати її таким чином, щоб виключити Тугість в стягуванні шкіри.
-
В разі опіку першого ступеня ділянка шкіри, що піддалася поразці, протирається з використанням спиртового розчину або горілки, можна використовувати одеколон через брак зазначених коштів. А от використовувати для нейтралізації опіку зеленку або йод не потрібно, тому що згодом це може ускладнити визначення лікарем ступеня термічного ураження.
-
Опік окропом і перша допомога при ньому вкрай важливі для постраждалого, що ми вже зазначили, однак паніці і необачним діям тут не місце. Саме з цієї причини не варто заливати місце опіку жиром, маслом або мазями. Справа в тому, що особливість їх впливу полягає в формуванні плівки, за рахунок якої значно гірше відбувається відвід тепла. Як можна здогадатися, при опіку потрібно прямо протилежний ефект впливаючих чинників.
-
Необхідне охолодження місця опіку може бути вироблено за рахунок використання простирадла або рушників, змочених холодною водою.
Лікарські препарати, допустимі до використання
При опіках першого або другого ступеня перша допомога може бути надана з застосуванням в ній «Олазоль» або «Пантенол». Примітно, що «Пантенол» може бути застосовний також і при різних різновидах ушкоджень, яким часто настільки схильні шкірні покриви - це садна, опіки сонячні та побутові, різні шкірні тріщини.
Використання «Олазоль» дозволяє знеболити поразка, а також загальмувати ріст мікроорганізмів і їх розмноження. Одночасно з цим даний препарат покращує процеси загоєння і прискорює їх. Обидва препарати зручні в застосуванні, нанесення проводиться аерозольним методом.
Ефективним засобом проти опіків також є мазь / гель «Солкосерил». Застосовується вона як при побутових опіках, так і при опіках сонячних.
Ефективний вплив роблять і гелеві протиопікові серветки, які також можна придбати в аптеці. З їх допомогою проводиться охолодження ураженої області, її знеболювання і локалізація опіку, крім цього вони усувають мікробів. Видалити їх з шкіри після використання не складе труднощів. Відзначимо також, уражену область не можна заклеювати, використовуючи лейкопластир - насамперед, з причини характерного стягання і подальшого хворобливого відклеювання.
Якщо в результаті опіку, відповідного другого ступеня, шкіра злізла, область ураження може бути оброблена з використанням антисептика, що не містить в складі спирту. Потім рана закривається стерильною пов'язкою або гелевою серветкою.
Коли при опіку необхідно звернутися до лікаря?
-
Виклик лікаря необхідний при значній площі ураження (наприклад, з долоню), особливо, якщо опік супроводжується злазить шкірою.
-
Допомога лікаря необхідна при ураженні в межах 10-15% загальної площі шкірного покриву - в цьому випадку мова йде вже про опікової хвороби і необхідності надання невідкладної медичної допомоги.
-
Викликати лікаря необхідно і в тому випадку, якщо через 1-2 доби стали проявлятися симптоми, які вказують на потрапляння інфекції до місця опіку. Зокрема вони полягають у появі набряку, розповсюдженні почервоніння і підвищеній температурі.
-
III-IV ступеня опіку вимагають обов'язкового виклику лікаря.
-
Лікування опіків середнього ступеня тяжкості проводиться в умовах поліклініки, тяжкі опіки, відповідно, лікуються при опіковому, травматологічному або при реанімаційному стаціонарі.