Любов до рідного краю не виникає сама по собі. З самого дитинства кожна дитина споглядає навколишній світ. Вона бачить тонку травинку, ягідний кущик, яблучне деревце, розсип квітів на галявинці, і не знає, що все це потрібно берегти. Дитинча запитує в мами: «Мамо, що це таке? Як воно росте?». На все «як», «що» і «чому» мудрі батьки відповідають спокійно, терпляче і доступно для дитячого розуму. Вони розуміють, що навчивши дитинку любити природу і рідну землю, забезпечать свою старість турботою і увагою з боку дорослих дітей, які, в свою чергу, передадуть ці якості, як естафету, наступним поколінням.

       Любов до Батьківщини — це, перш за все, любов до місця, де ти народився, сказав перше слово, зробив перший крок, виріс, знайшов вірних друзів, зустрів перше кохання, ступив у доросле життя. Куди б не закинула тебе доля, священним буде це місце, в яке завжди хочеться повертатися. Зветься воно малою Батьківщиною. Малі Батьківщини зливаються в цілу країну, до якої кожен її громадянин відчуває піднесені почуття — патріотизм, гордість, захоплення.